Золото як безпечна гавань на тлі невизначеності долара та ринку
Золото знову в центрі уваги, бо зростає недовіра до фіатних грошей
У новому звіті з циклу In Gold We Trust економісти з Incrementum стверджують, що ослаблення довіри до урядів, центральних банків і фіатних валют, тобто грошей, заснованих на рішенні держави, сприяє подальшому зростанню ролі золота. На їхню думку, саме ерозія довіри стоїть за поверненням інтересу до цього дорогоцінного металу.
Автори нагадують, що у 2025 році золото подорожчало в доларах майже на 65 відсотків, показавши найвищу річну дохідність за 45 років. У січні 2026 року дорогоцінний метал додав майже 30 відсотків, після чого увійшов у період помітнішої корекції. Після відскоку в лютому він уже не оновлював максимумів і прямував до третього поспіль місяця в мінусі.
Втім, у Incrementum вважають, що весняна слабкість не змінює довгої картини ринку. На їхню думку, це й надалі частина ширшого бичачого тренду, який лише може входити в більш динамічну фазу. Такий погляд ґрунтується на припущенні, що нинішній монетарний лад виразно зношується.
Долар втрачає статус безпечного орієнтира
У звіті чітко звучить теза про завершення домінування США після Другої світової війни. Протягом десятиліть USD виконував роль головної резервної валюти світу, а казначейські облігації США вважалися безризиковим активом. На думку авторів, цей порядок слабшає.
Як важливу точку зламу вони вказують 70-ті роки XX століття, коли система Bretton Woods поступилася місцем системі петродолара. На практиці торгівля нафтою розраховувалася виключно в USD, а експортні надлишки потрапляли на американський фінансовий ринок, головно в казначейські облігації. Сьогодні, як вони оцінюють, цю модель поступово ставлять під сумнів.
Економісти з Ліхтенштейну пов’язують це також із напруженістю навколо Ірану та Ормузької протоки. Вони вважають, що можливі розрахунки за нафту в інших валютах, наприклад у юанях, могли б додатково послабити позиції долара. У їхній інтерпретації це був би ще один крок до більш багатополярної монетарної системи.
На тлі цього також з’являється побоювання повторення стагфляції, тобто одночасно високого зростання цін і слабких темпів економічного зростання. Автори нагадують, що після першої хвилі інфляції 1973-74 років прийшла друга, сильніша, а золото в 70-х роках суттєво подорожчало.
Центральні банки повертаються до золота
Звіт також вказує на зростання інтересу до золота з боку центральних банків. На думку авторів, це має бути формою захисту на випадок можливого перезапуску глобальної фінансової системи. Вони також звертають увагу на підготовку до переоцінки золотих резервів у Сполучених Штатах.
У балансі США золото й досі оцінюється по 42,22 долара за унцію, хоча його ринкова ціна є в рази вищою. Якби резерви перерахували за актуальними котируваннями, Міністерство фінансів могло б показати значний бухгалтерський прибуток. У подібному ключі автор говорить і про ідею підвищення вартості золотих резервів також в інших країнах.
У частині, присвяченій Азії, звіт описує розбудову інфраструктури, заснованої на дорогоцінному металі, особливо в Китаї. Shanghai Gold Exchange поступово має створювати систему, у якій золото відіграватиме роль забезпечення для repo-кредитів і розрахункових операцій. На думку авторів, це може означати побудову паралельного фінансового порядку поза доларом.
На цій підставі Incrementum зберігає свої прогнози для золота. У інфляційному сценарії компанія закладає ціну 8 926 USD/oz. у 2030 році, а в базовому 4 822 USD/oz. Наразі ринок після різкої корекції оцінює унцію приблизно в 4 415 USD, після січневого історичного максимуму на рівні 5 625,89 USD/oz.
Автори застерігають, що на шляху можуть траплятися глибокі просідання, навіть на 20 до 30 відсотків. За нинішніх рівнів це означало б здешевлення на 800-1000 USD на унції. Водночас їхня головна теза залишається незмінною: у світі, де довіра слабшає, а грошова маса зростає, золото має виконувати роль захисного активу.
Джерела